Христианско-либеральная партия Украины » Лидер

В порядку законодавчої ініціативи подаю на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про скасування в Україні пільг та привілеїв для посадових осіб всіх гілок влади”.

В умовах нестійкого рівня Державного бюджету України, що має вже багаторічну історію стабільності кризових явищ в економіці країни, загострення у суспільстві соціальних проблем (жебрацькі пенсії, безробіття), наявність в Україні пільг та привілеїв для посадових осіб всіх гілок влади є ганебним рудиментом тоталітарної системи минулого. Настав час скасувати чиновницькі пільги та привілеї, що морально нічим не виправдані.

1. Протягом чотирьох місяців з моменту прийняття цього Закону у встановленому чинним законодавством порядку акціонувати та приватизувати відомчі медичні заклади, підприємства, відомчі заклади відпочинку та лікування, які знаходяться в розпорядженні Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
2. Скасувати всі нормативні акти України (в тому числі - з грифом “для службового користування”, “таємно” та “цілком таємно”), якими посадовим особам вищезазначених органів законодавчої, виконавчої та судової влади у зв’язку з призначенням їх на певні посади встановлені будь-які особисті пільги та привілеї.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з моменту прий-няття цього Закону розробити та подати до Верховної Ради України для затвердження Програму використання коштів, отриманих від акціонування та приватизації зазначеного у пункті 1 Закону майна, з метою погашення боргу держави громадянам України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, вкладені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
4. Комітету Верховної Ради України з питань бюджету протягом місяця по закінченню процесу акціонування та приватизації опрацювати матеріали щодо виконання цього Закону та доповісти Верховній Раді України про його виконання.
5. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

З року в рік в Україні погіршуються умови життя простих людей. Надто нестерпне становище склалося серед тих українських громадян, хто не може активно відстоювати свої права – хворих та безпорадних людей похилого віку, малолітніх дітей та дітей-сиріт, інвалідів тощо. Суспільство достовірно не знає, якими темпами збільшується у країні прошарок бездомних громадян та безпритульних дітей. Багато небезпечних хвороб (зокрема СНІД, туберкульоз, венеричні захворювання), типових для слаборозвинених країн третього світу, ставлять Україну на поріг катастрофічних за своїми наслідками епідемій. Населення країни зменшується такими темпами, що це явище стає вже просто непристойним у сучасній Європі. Не треба забувати й про жебрацькі пенсії для старих та безробіття серед молоді, „лежачі” підприємства зі славетною історією за часів СРСР та технологів і вчених на базарах за прилавками.

Усі ці негаразди безпосередньо пов’язані з величезним, безпрецедентним боргом держави перед ошуканими нею громадянами. У безлічі наших виборців дома лежать ощадні книжки, державні облігації тощо. Але скористатися своїми ж заробленими грошима людина не може. Бо вони, по суті, вкрадені державою.

Далі це терпіти неможливо. Я певен, що єдиний вихід з цієї ситуації – справжній, а не декларований та лукавий, контроль за витрачанням бюджетних коштів і ліквідація привілеїв та пільг, тому що на іншому полюсі, серед високооплачуваних чиновників, зростають прояви корупції та бездумних витрат, поширюються пільги та привілеї, які протизаконно привласнюються ними за рахунок народу та завдають величезної шкоди не тільки економіці України, але й моралі суспільства.

Ще у 1998 році я подав до Верховної Ради України проект Постанови „Про заходи щодо підготовки проекту Закону України „Про скасування в Україні пільг та привілеїв для посадових осіб всіх гілок влади”. Протягом чотирьох років проект не був винесений на обговорення до сесійної зали Парламенту, не розглядався навіть на засіданні відповідного Комітету Верховної Ради. При цьому були порушені усі мислимі норми Регламенту Верховної Ради, мене фактично було протизаконно позбавлено права законодавчої ініціативи. А пільги та привілеї чиновництва все прибувають та множаться.

Рішучим кроком Парламенту у цій ганебній ситуації повинен стати Закон, що скасовує видатки на привілеї та пільги чиновництва, включаючи, до речі, і нас з вами, вельмишановні колеги народні депутати. Мова йде про санаторії та поліклініки, будинки відпочинку, спеціальні сільськогосподарські та виробничі підприємства, готелі, зайвий надмірно дорогий службовий транспорт, закордонні меблі астрономічної вартості тощо. На все це витрачається (головним чином структурами виконавчої влади) сотні мільйонів гривень щороку (можливо і більше, оскільки ці суми нікому не відомі, для платників податків - це таємниця за сімома печатками).

Такий стан, безумовно, розбещує суспільство. Але головна проблема навіть не в цьому, а в тому, що прагнення до пільг та привілеїв, як прагнення бур`яну до сонця, у чиновництва породжує все нові і нові витрати, нові і нові пільги та привілеї. І цей процес нескінченний. Десятки тисяч людей, які обслуговують ці пільги та привілеї, фактично перетворені на холуїв можновладців різних рангів та калібрів. Вони нічого не виробляють, але, на відміну від наших хворих стариків-виборців, отримують гроші своєчасно.

Аргументом на користь такого нашого рішення є факт повної відсутності в демократичних країнах інституту пільг та привілеїв для чиновництва. Там парламентар або чиновник отримує заробітну плату, яка дозволяє йому вирішувати свої проблеми лікування, відпочинку, пересування тощо на власні кошти. Але ж вони й працюють так, що суспільство має можливість їх належно забезпечити.

Звільнені кошти під нашим парламентським контролем будуть спрямовуватись за погодженням з Урядом на вирішення проблеми знецінених трудових коштів наших громадян, яку треба вирішувати до того, як невільні „кредитори” держави зійдуть до могили. Ми дамо нашим виборцям змогу лікуватися, навчати дітей та онуків, вирішувати свої життєві питання.

Цим кроком ми доведемо своїм виборцям, що ми з ними, що ми не бажаємо життя, відмінного від їхнього, що ми залишаємося такими ж зрозумілими і простими людьми, як і до обрання народними депутатами.

Ми повинні зробити цей рішучий крок, ліквідувати взагалі будь-які пільги та привілеї (окрім адресних пільг та привілеїв дітям, інвалідам, літнім людям), встановити нові, демократичні та відкриті, правила бюджетних видатків. Зволікати з цим не можна.

Не виключаю, що цей проект Закону викличе цілком відверте роздратування у чиновництва, звинувачення на мою адресу у популізмі тощо. Доказ тому – відвертий саботаж мого проекту Постанови Верховної Ради 1998 року. Ні, шановні критики, це не піар-акція. Протягом останніх років я через засоби масової інформації провів масштабне опитування саме тих людей, яким належать гроші, що йдуть на задоволення чиновницьких пільг та привілеїв, - моїх виборців. З тисяч громадян, які надали до газети „Правда Лівобережжя” свої думки та пропозиції, жоден не підтримав інститут цих ганебних пільг та привілеїв. Оце й є голос народу. Того самого народу, за який ми усі, і „праві”, і „ліві”, і „центральні”, так вболіваємо у сесійній залі. Голос народу, який ми зобов’язані поважати за визначенням, як народні обранці.

Мені можуть також заперечити: „У Сполучених Штатах, наприклад, держава теж виділяє кошти сенаторам, конгресменам, вищим посадовцям”. Так, це правда. Але у Сполучених Штатах, в інших демократичних країнах кожен платник податків знає, кому з парламентарів чи урядовців які кошти виділені на відрядження, на утримання свого апарату помічників тощо. І жоден з парламентарів або урядовців не дозволить собі витратити ні на копійку більше відведеної суми. Тому що все прозоро і чесно. А відпочивають та лікуються вони на власні кошти, їздять на власних автомобілях. Тому що суспільство їх достойно утримує. А вони чесно служать суспільству і державі. І не розкрадають державні кошти, не вимагають хабарів, не будують собі палаци невідомо на чиї кошти.

Прийняття запропонованого мною проекту Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету. Прибутки ж до бюджету будуть непередбачено величезними, якщо Закон буде прийнятий. Чесно розпорядитися цими прибутками – наше завдання.


ФотогалереяБиографияДепутатские обращения, политические заявленияЗаконопроекты, выступленияЗаконыПрямое общение с Леонидом ЧерновецкимВыборы - 2006
Путь по сайту : Головна » Лидер » Законопроекты, выступления

Имя
Пароль