Прошу Верховну Раду розглядати зазначений проект Закону України у пленарному режимі разом з поданим мною проектом Постанови.
Додатки: проект Постанови, пояснювальна записка, матеріали в електронному вигляді.
Народний депутат
України Л.М.Черновецький
Вик. О.Косенко: 2011743
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Постанови Верховної Ради України про відхилення проекту Закону України
„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму”
Мною ретельно вивчений проект Закону України „Про внесення змін до проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму” (реєстраційний № 4190-1 від 15.03.2004).
Основні недоліки цього законопроекту, що унеможливлюють, на моє переконання, його прийняття Верховною Радою, такі.
Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, які знижують до одного року (замість трьох) поріг тяжкості покарання за злочини, внаслідок яких було незаконно отримано доходи, при визначенні поняття суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації доходів.
За умови встановлення запропонованого проектом порогу на рівні одного року позбавлення волі, до числа таких злочинів також потраплять злочини невеликого ступеня тяжкості та в результаті вчинення яких не можна було б одержати які-небудь кошти чи інше майно (ч. 1 ст. 135 „Залишення в небезпеці”, ч. 1 ст. 409 „Ухилення від військової служби”, ч. 1 ст. 133 „Зараження венеричною хворобою” тощо).
Тому юридично прийнятним порогом був би поріг на рівні санкції у два роки позбавлення волі, оскільки саме цей поріг у Кримінальному кодексі України відмежовує злочини невеликої тяжкості від усіх інших.
Наведене вище також стосується і змін до абзацу третього ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
Законопроектом пропонується криміналізувати дії щодо розголошення факту надання інформації спеціальному уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (пропонується нова редакція абзацу першого частини другої ст. 209-1 Кримінального кодексу України). Але чинною частиною 2 ст. 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації.
Доповнення Кримінального кодексу України новою ст. 258-1 має на меті криміналізувати те, за що вже встановлено кримінальну відповідальність (ст. 27 і 258 чинного Кримінального кодексу України), що призведе до того, що правоохоронні органи не знатимуть, яку саме норму КК використовувати у тому чи іншому випадку.
Зазначене стосується і пропозицій про внесення змін до ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України та ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”.
Статтю 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно залишити у чинній редакції, тому що у ст. 5 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" міститься вичерпний перелік дій, які повинні вчиняти уповноважені на те особи органів первинного фінансового моніторингу щодо фінансових операцій. За невиконання чи неналежне виконання частини з них статтею 166-9 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, а за невиконання чи неналежне виконання частини інших – кримінальна відповідальність (ст. 209-1 Кримінального кодексу України).
Законопроектом пропонується частину другу статті 1 Цивільного кодексу України викласти у такій редакції: "До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, до податкових, бюджетних відносин, а також відносин у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом". Але це є зайвим, оскільки правовідносини щодо запобігання та протидії легалізації доходів та заходи по боротьбі з тероризмом не відносяться до сфери цивільного права.
Законопроектом пропонується доповнити ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначенням “банк-оболонка – банк, зареєстрований в країні (на території), де він фактично не знаходиться та не є членом банківського об'єднання". Цей термін не конкретизований, неясно, про яке банківське об‘єднання у ньому йдеться. Це зауваження також стосується і вживання цього ж терміна у змінах до ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
Пропоную пункт 5 ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” залишити у чинній редакції, оскільки при внесенні запропонованих змін виникнуть непорозуміння щодо переліку працівників уповноваженого органу, які мають висувати мотивовані підозри та формувати критерії віднесення підозр до мотивованих. Те ж саме стосується змін до ст. 63 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, яку пропонується доповнити новою частиною другою.
Частину другу ст. 32 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” недоцільно доповнювати реченням щодо надання уповноваженому органу права розголошення інформації, яка становить професійну таємницю, у межах міжнародного обміну, бо це не узгоджується з пунктом 11 ст. 1 зазначеного Закону, який визначає порядок розкриття інформації, що становить професійну таємницю.
Визначення “фінансової операції” у ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” необхідно залишити у чинній редакції, оскільки запропонована редакція терміна “фінансова операція” є визначенням правочину ст. 202 Цивільного кодексу України, що зводить її лише до способу виконання зобов‘язання.
Немає необхідності доповнювати й ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” абзацом сімнадцятим такого змісту “операції за рахунками”, оскільки у чинній редакції Закону “переказ грошей з рахунку на рахунок” вже віднесено до фінансових операцій. Незрозуміло, що саме суб‘єкт законодавчої ініціативи ще, додатково, вкладає у поняття “операції за рахунками”.
Доповнення ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” новим абзацом щодо визначення терміна “політичні діячі” тягне за собою численні труднощі та можливість суб‘єктивного трактування при віднесенні осіб до цієї категорії, що призведе до порушення їх конституційних прав.
Вважаю, що є зайвою і пропозиція щодо доповнення переліку встановленої у ст. 6 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” інформації, яка має надаватися для ідентифікації юридичних осіб, відомостями про органи управління та їх склад; особами, які мають право розпоряджатися рахунками та майном; власниками цієї юридичної особи, які володіють правом істотної участі в ній; особами, які здійснюють прямий або опосередкований вплив на неї та/або одержують значну частину прибутку від її діяльності. Ця інформація міститься в установчих документах юридичної особи, надання яких вже передбачено ст. 6 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.
Неправомірною є пропозиція вилучити з назви ст. 9 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” слова “обов‘язковому”, оскільки це руйнує зміст статті.
Немає практичної необхідності у введенні спеціально для працівників уповноваженого органу спеціальних звань, як це пропонується зробити новою ст. 13-3 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Також немає необхідності в окремій ст. 13-4 щодо соціально-правових гарантій працівників уповноваженого органу, бо згідно із Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” безпосередньо здійсненням фінансового моніторингу займаються працівники інших органів, які теж потребують соціально-правових гарантій.
Категорично не можна погодитися із закріпленням на законодавчому рівні можливості здійснення уповноваженим органом перевірок суб‘єктів первинного фінансового моніторингу разом з тим, що такі перевірки здійснюються суб‘єктами державного фінансового моніторингу (по відношенню, наприклад, до банків – це Національний банк України). Введення такої норми призведе до ситуації, коли суб‘єктів первинного фінансового моніторингу будуть перевіряти разом (та одночасно) два органи – уповноважений орган та суб‘єкт державного фінансового моніторингу.
Таким чином, жодна з новел законопроекту не є нагально необхідною. Прийняття цього законопроекту принесе тільки шкоду як законним інтересам та конституційним правам вітчизняних підприємців зокрема, так і процесу розвитку економіки країни у цілому. Законопроект, безумовно, підлягає відхиленню Верховною Радою. Тому закликаю народних депутатів підтримати мій проект Постанови про його відхилення.
Народний депутат
України Л.М.Черновецький
